Я закохалася в камеру ще тоді, коли боялася власного голосу.
Я мріяла, пробувала, помилялася....
І знову пробувала.
Я обрала журналістику свідомо — і закінчила університет за цією спеціальністю, щоб перетворити мрію на професію. Мій шлях у медіа почався в 20 років (на другому курсі університету) з перших несміливих включень — і привів до 16 років у професії: від телерепортера до очільниці телерадіокомпанії.
Я — тележурналіст, диктор і телеведуча. Член Національної спілки журналістів України.
Я працювала там, де немає другого дубля. Де голос має звучати впевнено. Де кожне слово має значення.
Але за всім цим завжди була одна думка: а що, як створити місце, де дітям не доведеться проходити цей шлях через страх? Де їх одразу навчать звучати впевнено. Де їх підтримають, а не оцінять. Де можна бути собою — і цього буде достатньо.
Це була моя мрія. Не швидка. Не проста. Але дуже справжня. І я йшла до неї роками.
Саме так з’явилась Funny Fox productions — моя реалізована мрія. Місце, де діти не просто вчаться говорити, а вчаться бути почутими.
Тут вони розкривають голос, долають страх камери, вчаться мислити, формулювати думки і звучати впевнено.
Через практику. Через досвід. Через себе.
Я бачила сотні дітей, які приходили тихими і невпевненими — і ставали тими, кого хочеться слухати.
Саме це найцінніше, бо мій результат — це не просто навички.
Це дитина, яка більше не боїться говорити.